Поетоніміка модерністської та постмодерністської прози.

Анотація

Дисертацію присвячено аналізу поетонімікону модерністської та постмодерністської прози в аспектах його походження, структури, функціональностилістичного навантаження.

За генеалогічними особливостями антропонімікон модерністської та постмодерністської прози диференційовано на етнонімний та питомий. Аналіз функціональних варіантів ВІ виявив низку семантико-стилістичних модифікацій модерністської антропонімії, обумовлених конкретними мотивами номінації. Прикметною ознакою постмодерністської прози є апеляції до релігійної тематики, втіленої на рівні онімної гри. На основі лексико-семантичного аналізу антропооснов прізвищ у прозі обох хронологічних відрізків розрізнено патронімні, топонімні, побутові, флоронімні, орнітонімні, анімалонімні, етноонімні, професійні, посадовозаняттійні й прикметні типи. Структура виявлених ВІ репрезентована одно- та багатолексемними моделями, зі специфічними для кожного з напрямів формулами. У денотативно-номінативному плані серед топонімії модерністських текстів виявлено значну кількість урбанонімів. Особливістю постмодерністських романів є збільшення топонімів на означення географічних об’єктів на території інших країн. Поетонімію творів доби модернізму та постмодернізму формують також прецедентні оніми, ядерними репрезентатами яких є сфери «релігія», «література», «історія». Диференційним параметром поетонімії творів постмодерністського періоду постає наявність фонових онімів.