Відгук 3 на дисертаційну роботу Панченка В.Г.

Анотація

У сучасних умовах реалізація політики протекціонізму в країнах світу набула яскраво вираженого парадоксального характеру. Промислово розвинені країни проводять двояку політику: відстоюючи принципи лібералізації, на практиці не відступають від політики протекціонізму, цілеспрямовано захищають національного виробника від зовнішньої конкуренції. Натомість країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою намагаються все більше лібералізувати свої ринки, тим самим посилюючи залежність власної економіки від кон’юнктури світового господарства. Теоретична думка лобіює стереотип про негативи протекціонізму та необхідність його викорінення, захищаючи політику вільної торгівлі. Натомість практика переконує в протилежному: політика захисту вітчизняного виробника є одним з важливих заходів у забезпеченні економічного зростання як країн-лідерів, так і аутсайдерів світового господарства. У свою чергу, лібералізація зовнішньої торгівлі призводить до перекачування природних ресурсів зі слаборозвинених країн у розвинені, що посилює економічну нерівність та позбавляє надії на майбутній економічний прорив. Аналіз діяльності Світової організації торгівлі, головною метою функціонування якої є зниження рівня протекціонізму в торговельних відносинах між країнами-членами і формування такої системи, яка б дала змогу уникати торговельних конфліктів, свідчить, що в останнє десятиріччя її рішення окремими країнами блокуються і не виконуються, що ставить під сумнів ефективність їх реалізації. Йдеться про ряд інструментів дестимулювання небажаної конкуренції, які не заперечуються правилами СОТ. Це насамперед антидемпінгові розслідування, субсидування національних виробників у формі «фінансового сприяння», регіональні торговельні угоди тощо. Більш м’якими протекціоністськими заходами, на які слабо реагує СОТ, є невиконання її рішень щодо розв’язання суперечок з різноманітних причин, уникнення виконання рекомендацій, обіцянка сформулювати і висунути власні пропозиції у відповідь на критику політики, що проводиться окремими країнами, а також елементарне затягування багатосторонніх торговельних переговорів.
Незаперечним є і той факт, що абсолютно відкритої економіки, у процесі функціонування якої без обмежень через національні кордони відбувався б рух товарів, робочої сили, технологій і капіталів, не мала і не має жодна держава. Відкритість економіки насправді передбачає пріоритетне врахування національних економічних інтересів. Сучасні дослідження з цієї проблематики тільки підтверджують наявність суперечностей у поглядах економістів на доцільність реалізації політики протекціонізму, що, як правило, пояснюється неоднозначністю впливу такої політики на соціально-економічний розвиток країни в епоху глобалізації.
Окреслене актуалізує вибір теми дисертаційного дослідження Панченка Володимира Григоровича, присвяченого формулюванню інтегративного концептуального підходу щодо обґрунтування новітніх і модифікованих форм проявів протекціонізму в умовах лібералізації світового господарства для розроблення методології системного дослідження феномену неопротекціонізму в міжнародній економічній політиці. Виявлення мотиваційних імперативів та визначення характерних форм реалізації неопротекціонізму в сучасній практиці господарювання країн, а також ідентифікація форм його прояву в регуляторній політиці є актуальним й таким, що відповідає запитам сьогодення.