Відгук 1 на дисертаційну роботу Аветисян М. Р.
Анотація
На сьогодні єдиним документом, яким визначається систематизований перелік організаційно-правових форм господарювання є «багатостраждальний» Державний класифікатор України ДК 002:2004. «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» (КОПФГ), який неодноразово змінювався, доповнювався, на заміну якому приходив Статистичний класифікатор організаційних форм суб'єктів економіки (СКОФ) Наказом Державної служби статистики № 271 від 29.09.2014р. (введення в дію його було 01.01.2015 р.), а після втрати чинності СКОФ на підставі Наказу Державної служби статистики № 88 від 09.06.2016 р. – відновлення практики застосування всіма заінтересованими суб’єктами КОПФГ (між іншим, він не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України, що неодноразово породжувало сумніви щодо його легітимності і правового значення, проте все ж це не стало перешкодою для його практичного застосування).
Організаційно-правова форма господарювання КОПФГ традиційно визначається як форма здійснювання господарської (в тому числі підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (власниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства, порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу прибутків і збитків, можливі джерела фінансування тощо. Водночас цілком очевидним є те, КОПФГ потребує якісних змін (як за формою, так і за змістом), а перелік організаційно-правових форм господарювання – перегляду. Безумовно – це складний процес, який потребує теоретичного підґрунтя, вивчення зарубіжного досвіду, визначення рівня ефективності кожної з організаційно-правових форм, визначення кола проблем щодо її практичного використання для господарювання, віднайдення шляхів вирішення таких проблем. Оцінювання ефективності організаційно-правових форм господарювання має відбуватися під кутом зору їх відповідності національним особливостям модернізації економіки та умовам глобалізації економічного простору, а також оновлення методологічних і методичних підходів до раціоналізації організаційно-правових господарювання.
В цьому контексті обрання теми дослідження заслуговує підтримки, адже вона є актуальною для правової науки і за своїм предметом та поставленою метою заповнює існуючу прогалину в теорії господарського права.
Актуальність дисертаційної роботи підтверджується і тим, що вона виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт юридичного факультету Донецького національного університету імені Василя Стуса в рамках тем «Розвиток правової системи України: стан та перспективи»
