Відгук 3 на дисертаційну роботу Бурди П.О.

Анотація

Актуальність обраної для дослідження теми є безспірною. Найперше з початком відкритого нападу агресора на Україну було зафіксовано низку випадків, коли певні особи поширювали інформацію, розголошення якої було вкрай шкідливим із військової точки зору. Йдеться про інформацію щодо місць розташування ЗСУ та інших вітчизняних військових формувань, переміщення таких формувань, час та маршрути транспортування товарів військового призначення, зокрема і наданих як іноземна військова допомога тощо. На таке негативне явище слід було реагувати і негайно. Формою такої реакції стало використання державою одного з дієвих правових механізмів – кримінально-правової заборони відповідних діянь. Зокрема, 24 березня 2022 р. Верховною Радою України прийнято Закон України №2160-ІХ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо забезпечення протидії несанкціонованому поширенню інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану». Саме цим законом Кримінальний кодекс України доповнено новою ст. 114-2, якою передбачається кримінальна відповідальність саме за названі вище суспільно небезпечні діяння.
Очевидно, що прийнятий поспіхом нормативний акт не був досконалим. Однак, попри триваючу у державі фазу активного збройного опору агресору, законодавчий орган уже фактично через тиждень спромігся на спробу усунути очевидні недоліки відповідної «новели» КК України. Але і цю спробу не можна вважати абсолютно вдалою.
Попри те, названа кримінально-правова норма отримала доволі широке застосування у правозастосовній практиці. А це ставить перед фахівцями питання перевірки та оцінки її обґрунтованості та ефективності.
А тому, зорієнтованість роботи на вирішення питань відповідності «несанкціонованого поширення військово значущої інформації» підставам та приводам криміналізації, виявлення прогалин у кримінально-правовому закріпленні відповідальності за такі діяння, обґрунтування теоретичних положень та розроблення конкретних пропозицій щодо удосконалення КК України і практики його застосування, спрямованих на підвищення ефективності кримінально-правової протидії таким діянням, що є метою рецензованої роботи, свідчить про те, що дослідження загалом є безумовно актуальним та на часі.