Відгук 1 на дисертаційну роботу Янівського В. М.
Анотація
Кандидатська дисертація В.М. Янівського за обраною темою є своєчасною, враховуючи, зокрема, такий пріоритет діяльності держави, як запобігання та протидія корупційним та пов’язаним з корупцією кримінальним правопорушенням, зокрема й засобами кримінально-правового реагування, характеризується актуальністю, має теоретичне та практичне значення, про що дисертант переконливо вказує у вступній частині свого наукового дослідження.
Доброчесність особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є основою її антикорупційного статусу. З метою імплементації міжнародних стандартів щодо доброчесності в Україні було прийнято низку законів, серед яких рамковим є Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2012, який визначає з-поміж іншого антикорупційні вимоги, заборони та обмеження для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Поняття доброчесності закріплено у Законі України «Про державну службу». Відповідно до положень вказаного Закону доброчесність є одним з основних принципів здійснення державної служби. Так, зокрема доброчесність – спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів і відмова державного службовця від переважання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень. Однією з антикорупційних вимог, що висуваються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є вимога здійснення фінансового контролю, що передбачає основний захід фінансового контролю, а саме подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також додаткові – повідомлення про суттєві зміни у майновому стані та повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента. За порушення вимог фінансового контролю передбачено різні види юридичної відповідальності: дисциплінарну, адміністративну та кримінальну. При цьому якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, порушила додаткові вимоги фінансового контролю, вона може бути притягнута до дисциплінарної або адміністративної відповідальності, тоді як за недотримання основної вимоги здійснення фінансового контролю можливе застосування найбільш суворої форми реагування держави на протиправну поведінку особи – кримінально-правової. Оцінюючи зміст кандидатської дисертації, відзначаю важливість вивчення соціальної обумовленості криміналізації та аналізу складів кримінальних правопорушень, передбачених статтями 366-2 «Декларування недостовірної інформації» та 366-3 «Неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» КК України. Адже насамперед теорія кримінального права покликана передусім дати відповідь на питання, наскільки ефективними були зміни, внесені до КК України, які полягали у включенні в нього вказаних вище статей у зв’язку з визнанням неконституційною Конституційним Судом України ст. 366-1 КК України (Рішення Конституційного Суду України № 13-р/2020). . Автор слушно зауважує, що, незважаючи на доктринальну активність в дослідженні проблематики кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації та умисного неподання суб’єктом декларування декларації, результатом якої став захист щонайменше двох докторських та п’яти кандидатських (доктора філософії) дисертацій, а також опублікування декількох монографій по відповідній тематиці, значна кількість робіт названих авторів виконувалася ще до доповнення КК України статтями 366-2 та 366-3, через що у них не врахована специфіка цих складів кримінальних правопорушень. Крім того, вітчизняні криміналісти і досі не прийшли до спільного знаменника щодо вирішення низки питань у відповідній царині, зокрема і тих, які піднімалися вище, а отже, вони потребують подальшого наукового аналізу, у зв’язку з чим звернення до них є своєчасним, а тематика дисертаційного дослідження – актуальною. Положення, викладені у вступі та розділах основної частини роботи, що стосуються постановки проблеми в цілому, окремих її аспектів, переконують в тому, що відповідні питання є теоретично і практично важливими, вони не розроблені у кримінально-правовій науці, а тому є перспективними для дослідження.
Отже, тема дисертації В. М. Янівського відповідає потребам сучасної кримінально-правової науки, є актуальною, а саме дослідження – своєчасним. Актуальність теми належно обґрунтована у вступі кандидатської дисертації дослідника.
