Відгук 2 на дисертаційну роботу Фурмана В.В.

Анотація

Право на інформацію як невід’ємний елемент системи основоположних прав і свобод людини і громадянина, займає одне з провідних місць, є необхідною умовою усвідомлення особою свого місця та ролі в суспільстві, її гармонійного вільного розвитку та існування.
Демократичний поступ України неможливий без активної участі громадян у процесі формування й прийняття рішень органами публічної влади та без контролю за їхньою діяльністю з боку суспільства, що передбачає отримання кожним його членом достовірної і повної інформації про цю діяльність. Право кожної людини на інформацію, що в сучасному інформаційному суспільстві є одним із ключових конституційних прав людини та громадянина, закріплено у фундаментальних міжнародних актах, а саме Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та Міжнародному пакті про громадянські і політичні права. У нашій державі право на інформацію також закріплене Конституцією України. Проте важливою та актуальною проблемою на сучасному етапі є забезпечення здійснення конституційного права людини на інформацію, зокрема, в умовах дії особливих правових режимів, оскільки реальна можливість отримання інформації є одним із головних засобів, який допомагає здійснювати громадянський контроль за діями влади.
З огляду на глибоку інформатизацію сучасного життя і загальне визнання пріоритетів інформаційного суспільства, інформаційні права людини мають значення не тільки як певна сукупність правомочностей, а й як пріоритетний життєво важливий інтерес, реалізація якого визначально впливає на життєдіяльність сучасної людини. Усі ці чинники зумовлюють необхідність глибокого дослідження правової природи даного виду прав та розроблення уніфікованого підходу до їх розуміння.
Слід відзначити ґрунтовний аналіз дослідження змісту конституційного права на інформацію та його нормативне забезпечення саме в умовах дії особливих правових режимів (с. 27-78) та запропоноване авторське визначення поняття конституційного права на інформацію (с.80).
Заслуговує схвалення запропоновані дисертантом пропозиції щодо вдосконалення порядку висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні представниками медіа, уточнення компетенції цих органів під час оголошення воєнного стану на тимчасово окупованих територіях, у зоні розмежування та інших неокупованих територіях, що представлено розробленим автором законопроєктом про внесення змін до статті 119 Закону України «Про медіа» (с.80-81, додатки 3, 4 - с. 224-228).
Вдалою є спроба автора щодо вдосконалення положень стосовно способів поширення дезінформації в умовах воєнного стану (с.125).
Особливу увагу дисертант приділяє дослідженню обмежень здійснення конституційного права на інформацію та відповідальності за порушення досліджуваного права в умовах особливих правових режимів.
Заслуговує на увагу пропозиція автора щодо необхідності внесення змін до статті 5 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» стосовно надання права обласним державним адміністраціям (військовим обласним адміністраціям) приймати рішення про введення режиму надзвичайного стану на відповідних територіях враховуючи причини, динаміку, швидкий розвиток та характер перебігу надзвичайних ситуацій природно-техногенного характеру, які вимагають оперативного реагування (с.79-80).