Відгук 3 на дисертаційну роботу Бусленка В.В.

Анотація

Досвід політичної трансформації постсоціалістичних країн засвідчує, що кожна з них обрала свою траєкторію демократизації, яка передбачала декілька процесів: падіння попередніх авторитарних режимів, встановлення нових, демократичних правил гри та засвоєння цих правил громадськістю й політичними елітами. Проте оптимістичний погляд науковців щодо поступового усунення процедурних невпевненостей, які існували на етапі демократичного переходу, повної інституціоналізації засад ліберальної демократії з однозначним прийняттям демократичних цінностей політичними елітами, напряму, в якому відбуватимуться національні, політичні та економічні зміни, швидко змінився. У ряді країн т. з. молодої демократії спостерігається нелінійний характер демократизації, що супроводжується політичною нестабільністю, зростанням ролі неформальних інституцій в політиці, зниженням рівня політичної участі громадян.

Вищезазначене актуалізує пошуки нових концептуальних підходів, які б сприяли глибшому розумінню зв’язків між попередніми й сучасними процесами демократизації та визначали чинники, що впливають на динаміку та якість демократизації. В цьому плані досить новаторським виглядає підхід, запропонований здобувачем, згідно якого в якості агентів політичних змін визначено владу та опозицію. Їх розгляд на рівні інститутів та акторів через призму компаративістського погляду на демократизацію дозволяє глибше розуміння природу, стан та перспективи становлення демократичної політичної системи. Актуальність такого вектору дисертаційного дослідження В. В. Бусленка зумовлена також потребою пошуку оптимальної моделі взаємовідносин між владою та опозицією на інституційному рівні як ендогенних ресурсів демократизації, а також необхідністю консолідації хистких демократій до рівня стабільних демократичних режимів.