Висновок про наукову новизну, теоретичне та практичне значення

Abstract

Проблематика режиму спільних майнових прав інтелектуальної власності у сфері господарювання є важливою для України, оскільки має суттєве значення для права промислової власності та інноваційного розвитку держави. Співпраця кількох осіб з метою створення або впровадження в господарську діяльність об’єктів інтелектуальної власності дозволяє акумулювати найкращі здібності учасників спільної творчої праці і в результаті полегшує діяльність суб’єктів господарювання, підвищує ефективність виробництва.
Наукова новизна одержаних у дисертації результатів конкретизується в наступних основних положеннях, висновках та пропозиціях:
вперше:
обґрунтовано, що правовий режим спільних майнових прав інтелектуальної власності слід розуміти як сукупність юридичних засобів (дозволів, заборон, обмежень, зобов’язань), які визначають порядок і особливості правового регулювання відносин щодо набуття, здійснення, припинення і захисту майнових прав інтелектуальної власності, що належать декільком особам спільно; такі юридичні засоби встановлюються нормами законодавства (нормативно-правове регулювання) та/або положеннями договорів (локальне регулювання);
обґрунтовано, що спільність майнових прав інтелектуальної власності означає наділення рівними за обсягом та змістом повноваженнями щодо певного об’єкта інтелектуальної власності декількох суб’єктів (правовласників);
запропоновано законодавчу модель врегулювання спільних майнових прав інтелектуальної власності з обґрунтуванням доцільності закріплення в ЦК України поняття спільних майнових прав інтелектуальної власності, особливостей їх набуття, здійснення, захисту, а в спеціальних законах – особливостей щодо спільних майнових прав на окремі об’єкти інтелектуальної власності;
запропоновано передбачати у корпоративному договорі товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю можливість повернення майнових прав інтелектуальної власності учаснику у разі виходу з товариства, який передав їх до статутного капіталу товариства; у разі відсутності такої домовленості у договорі – за рішенням суду; у разі внесення прав до простого товариства – безумовне їх повернення учаснику при виході з товариства, якщо він є автором об’єкта інтелектуальної власності, майнові права на який були вкладом; якщо вкладник є їх вторинним правовласником – за рішенням суду; у разі внесення прав до повного товариства – за згодою учасників товариства.
Теоретичне значення полягає у тому, що висновки та пропозиції, обґрунтовані в дисертаційній роботі, становлять науково-теоретичний інтерес для наукової і фахової спільноти, можуть бути використані у правотворчій та правозастосовчій діяльності. Науково-теоретичні результати спрямовані на вирішення сучасних проблем правового регулювання правовідносин щодо спільного володіння майновими правами інтелектуальної власності у сфері господарювання та можуть бути використані для вдосконалення національного законодавства.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що висновки та рекомендації, зазначені у цій роботі можуть бути використані:
– у нормотворчій діяльності;
– в освітньому процесі
– у практичній діяльності суб’єктів.