Відгук 1 на дисертаційну роботу Пєтухової Н. О.

Abstract

Дисертація Н.О. Пєтухової є самостійним дослідженням важливого для розвитку господарсько-правової науки питання правового режиму існування та реалізації майнових прав інтелектуальної власності у сфері господарювання. Актуальність теми зумовлена тим, що сучасна економіка характеризується стрімким зростанням ролі інтелектуальної власності як ключового нематеріального активу, що визначає конкурентоспроможність суб’єктів господарювання, їхню інноваційну спроможність та інвестиційну привабливість. У цих умовах особливого значення набуває правове регулювання спільних майнових прав інтелектуальної власності, оскільки значна частина результатів творчої та науково-технічної діяльності створюється у форматі колективної праці, партнерських проектів, корпоративних Я&О-структур, міжнародних консорціумів та державно-приватних інноваційних альянсів. Зростання обсягів та форм такої співпраці зумовлює появу складних правових конструкцій спільного володіння об’єктами інтелектуальної власності, що потребують чіткого нормативного визначення. Відсутність належної регламентації механізмів управління спільними правами, порядку розпорядження ними, умов комерціалізації та розподілу доходів створює значні ризики для учасників господарських відносин. Невизначеність правового статусу співвласників може призводити до блокування використання об’єкта, виникнення корпоративних конфліктів, ускладнення інвестиційних процесів, а також до втрати економічної цінності інтелектуального активу. Актуальність дослідження посилюється тим, що національне законодавство України, попри наявність загальних положень про спільну власність, не містить достатньо деталізованих норм, які б враховували специфіку прав інтелектуальної власності як нематеріальних, подільних, багатоаспектних та економічно значущих активів. Питання щодо меж самостійного використання частки у спільному праві, можливості укладення ліцензійних договорів без згоди інших співвласників, порядку відчуження частки, а також особливостей управління правами у корпоративних структурах залишаються дискусійними як у доктрині, так і в правозастосовній практиці. Додатковим чинником актуальності є інтеграція України до європейського правового простору, що передбачає гармонізацію підходів до регулювання інтелектуальної власності з нормами ЄС. У європейській практиці питання спільного володіння інтелектуальними правами активно врегульовуються через спеціальні договори консорціумів, моделі спільного патентування, правила програм Horizon Europe та інші інструменти, які забезпечують баланс інтересів співвласників. Для України важливо адаптувати ці підходи з урахуванням національних особливостей господарського обороту.