Висновок про наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів.

Abstrakt

Рецензована дисертація є завершеним самостійним дослідженням, у якому отримано нові науково обґрунтовані результати щодо різнорівневих маркерів ідіолекту Романа Іваничука. За своїми метою, об’єктом, предметом та значущістю обрана тема є важливою й актуальною.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше: 1) створено дослідницький корпус текстів, що охоплює історичну прозу Романа Іваничука, обсягом 1 235 014 словживань; 2) запропоновано методику аналізу ідіолекту, що поєднує статистичний аналіз корпусного матеріалу й когнітивну інтерпретацію виявлених мовних засобів, властивих прозовим текстам письменника; 3) отримані статистичні дані щодо текстів Романа Іваничука (частота символів та біграм символів у слові, розподіл і частота досліджуваних частин мови в текстах, перелік високо- та низькочастотної лексики, індекс епітетизації, індекс дієслівних означень, ступінь номінальності, абсолютні та відносні частоти лексем на позначення емоційних станів гнів і радість і назв кольорів, високо- та низькочастотні колігації та колокації з цими найменуваннями, частота спільнокореневих вербалізаторів і вербалізаторів-синонімів досліджуваних концептів та інші маркери ідіолекту) порівняно з відповідними даними дослідницького корпусу української художньої прози (охоплює 1960–2016 рр., у які Роман Іваничук написав історичні прозові твори), створеного в межах Генерального регіонально анотованого корпусу української мови (http://uacorpus.org/Kyiv/ua), що забезпечує надійність отриманих статистичних даних та їхню коректну інтерпретацію.