Відгук 2 на дисертаційну роботу Пересади Є.І.
Abstrakt
В українському мовознавстві виконано дослідження, що унаочнює один із фрагментів масштабної інформаційної та комунікативної глобалізації, його наслідки для кириличної лінгвокультури. Рецензована дисертація засвідчила на конкретному мовному матеріалі неблизькоспоріднених європейських мов різновекторність номінативних і стилістичних аспектів графічно-орфографічної модифікації сучасних медійних практик, що відображають зміни в масовій мовній свідомості людства.
Глобалізація в мовно-інформаційному полі супроводжується конкуренцією писемних практик у культурах повсякдення того чи іншого етносу. Перед мовознавцями ж стоять проблеми: як обґрунтувати витіснення чи входження і сприйняття соціумом накладання графічних систем?; як кваліфікувати появу чужорідних мовних елементів (це розхитування норми чи це периферійне стилістичне явище? це надовго, чи кириличні мови закріплять графеми латиниці у маніпулятивній функції? якого статусу надати новотворам у національних літературних практиках? яке співвідношення матимуть елементи-варваризми – графеми, номінації – у кириличних мовних системах у найближчій перспективі?); як схарактеризувати ономасіологічні процеси, пов’язані зі змінами у, так би мовити, генофонді слова, адже зовнішня форма є наслідком трансформації семантичного ядра лексем? які соціолінгвістичні аспекти розкриватиме зіставна лінгвографія? який вплив на графічно-орфографічну варваризацію мови мають віковий, професійний і психолінгвістичний чинники щодо мовної особистості-продуцента таких новацій?. Цей ряд питань може розширити чи уточнити будь-який зацікавлений дослідник, що лише увиразнить актуальність запропонованої теми дисертаційної праці Є.І. Пересади.
З нашого погляду, українська кирилична система національного спілкування поряд із викликами надлишкової гендеризації лексико-граматичної системи має перебувати під пильним оком філолога, який наголошує на державо-, націє-, культуротвірній функції книжно-писемної мови, яка має розвиватися, ставлячи певні обмеження – стилістичні – щодо насичення комунікативного океану лінгвоекологічно небезпечними явищами. Допоки українську мову знають як кириличну, вона є даньописемною, вкоріненою на території, де сформувалася і передається у спадок від роду до роду, зберігаючи визначальну освітньо-виховну функцію.
Отже, наголошуємо на непересічній важливості та актуальності дисертації, яку сьогодні подано до захисту.
Дисертантка добре усвідомила масштаб дослідницької проблеми – «явище лексикалізації та семантизації літер латиниці в українській, німецькій і англійській лінгвокультурах та своєрідність їх функційного навантаження в різних видах дискурсу та фразеологічних системах німецької і англійської мов» (с. 23), – що вивело її на поле обґрунтування і лінгвістичного інтегративного субнапряму – лінгвографії. У результаті дослідження має як непересічне теоретичне підґрунтя, так і переконливу практичну частину, чому посприяли чіткі завдання дисертаційної праці.
