Відгук 1 на дисертаційну роботу Патріарх В.О.

Abstrakt

Дослідження художньої поетики з позиції лінгвістичного осмислення потребує залучення новітніх підходів і методів лінгвостилістики та дискурсології, що передумовило пошук комплексних рішень у розв’язанні проблеми імені та безіменності та зміщенні фокусу уваги лінгвістів у вивченні англомовного й німецькомовного тексту.
Вибір для аналізу засадничої категорії іменування, що ґрунтовно описана у філософських розвідках античних мислителів та неодноразово поставала дослідницьким обʼєктом в межах лінгвофілософії та мовознавства, потребував поєднання ономастичного, лінгвостилістичного та комунікативно-дискурсивного інструментарію, що закономірно та аргументовано представлено в дисертації В. О. Патріарх. «Ім’я» як одне з ключових понять античної лінгвістики та логіки набуло сучасних інтерпретацій у протиставленні з поняттям безіменності, що визначає поетику знакових художніх творів ХХ століття, – романів Е. Гемінґвея «По кому подзвін» та Е. М. Ремарка «На Західному фронті без змін». Ці романи концептуально дотичні до семантичного простору сучасної України часів повномасштабного вторгнення рф, що увиразнює актуальність обраної теми.
Поєднання в дисертації дослідження онімів як репрезентантів іменності – безіменності та запропонований аналіз безіменності відкриває новий вектор вивчення літературної ономастики. У дисертації фіксуємо прагнення В. О. Патріарх охопити проблеми літературної ономастики, стилістики художнього тексту, поетики, лінгвоконцептології та зіставної лінгвістики. Отримані висновки спираються на масштабну фактологічну базу, підкріплені відповідним ілюстративним матеріалом, ґрунтуються на різних методах аналізу, що визначає їхню переконливість та аргументативність.
Здійснюючи лінгвонаратологічний аналіз, В. О. Патріарх наголошує на необхідності врахування сутнісного змісту ключових опозицій життя – смерть, мир – війна, свій – чужий, фронт – тил, що в подальшому і визначило вектор дослідження апелятивів та онімів як маніфестантів іменності – безіменності. Зіставляючи специфіку іменності – безіменності в обох романах, дослідниця характеризує поняття поетонімогенезу через модифікацію безіменності в бік іменності та іменування дійових осіб за допомогою онімів. На особливу увагу заслуговує дослідження парадигм іменувань дійових осіб, аналіз конотомізації як прийому поетики оніма, зокрема онімів узагальненої семантики. Зазначимо релевантність онімного простору і у презентації текстово-дискурсивної категорії інтертекстуальності. У роботі доведено, що поетоніми виконують сюжетотвірну та текстотвірну функції, зокрема це стосується онімів, маркованих в культурно-історичній парадигмі, топонімів як виразників художнього хронотопу.
Зважаючи на викладене вище, дисертаційна праця В.О. Патріарх є самостійним та оригінальним, завершеним дослідженням актуальної теми, що відповідає чинним вимогам і відповідає спеціальності 035 Філологія.