Відгук 2 на дисертаційну роботу Пєтухової Н. О.

Abstrakt

Актуальність теми дисертаційного дослідження Пєтухової Наталі Олександрівни обумовлена нагальною потребою у вдосконаленні правового регулювання відносин щодо спільних майнових прав інтелектуальної власності у сфері господарювання в умовах четвертої промислової революції (Industry 4.0) та євроінтеграційних прагнень України. Залучення об’єктів права інтелектуальної власності у господарську діяльність стає визначальним чинником конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, тоді як відсутність належного законодавчого регулювання спільного здійснення майнових прав інтелектуальної власності є суттєвим правовим бар'єром для комерціалізації таких об’єктів.
Сучасна інноваційна діяльність дедалі рідше є результатом зусиль одного суб'єкта. Переважна більшість технологічно складних об'єктів інтелектуальної власності виникає внаслідок кооперації декількох учасників — підприємств, університетів, науково-дослідних інституцій, інвесторів — що неминуче породжує режим спільного права на результат. Зокрема, створення нової молекули або лікарського засобу потребує участі академічних лабораторій (первинні дослідження), біотехнологічних стартапів (доклінічні випробування) та великих фармацевтичних компаній (клінічні фази та комерціалізація). Кожен учасник вносить власний об'єкт інтелектуальної власності — патент на речовину, ноу-хау щодо синтезу, клінічні дані. Результатом є складений об'єкт, майнові права на який належать декільком особам спільно. Показово, що у світовій практиці до 70% фармацевтичних патентів є результатом університетсько-промислового партнерства.
Сучасні програмні продукти є технологічно складеними об'єктами: вони включають власний код, запозичені бібліотеки з відкритим вихідним кодом (open source), ліцензовані алгоритми, бази даних та елементи дизайну інтерфейсу. Коли розробка ведеться командою з різних юрисдикцій або за участю кількох компаній (co-development), виникає типова ситуація спільних майнових прав. Особливу складність становить визначення прав на результати, отримані із застосуванням ШІ-інструментів у процесі розробки.
Розробка авіаційного двигуна, супутника або безпілотника є класичним прикладом розподіленої кооперації: різні вузли і системи створюються окремими підприємствами, інтегруються в єдиний виріб, який є об'єктом патентного захисту в цілому та його компонентів окремо. При цьому права на кінцевий виріб, як правило, належать спільно державному замовнику та виконавцям. В Україні це особливо актуально в умовах розвитку вітчизняного оборонно-промислового комплексу.
Виведення нового сорту рослини передбачає тривалу селекційну роботу, нерідко із залученням генетичного матеріалу, захищеного правами третіх осіб, та технологій геномного редагування (CRISPR), що самі є об'єктами патентування. У результаті майнові права на сорт розподіляються між оригінатором, власником вихідного генетичного матеріалу та розробником технології редагування. Для України, де аграрний сектор є стратегічним, це питання має пряме господарське значення.
Незважаючи на вищевикладене, у національному законодавстві правовий режим спільних майнових прав інтелектуальної власності визначено фрагментарно.
Скасування Господарського кодексу України, фрагментарність та неузгодженість чинного законодавства у сфері спільних майнових прав інтелектуальної власності лише загострюють відповідну проблематику.
Вищевикладене обумовлює актуальність обраної теми дослідження як із теоретичної, так і з практичної точки зору.