Етикетні ситуації повсякденного спілкування в англійськомовній та українськомовній культурах: зіставний аспект.

Abstrakt

Дисертацію присвячено дослідженню актуалізації повсякденних етикетних ситуацій у різних культурах, виявленню спільного й специфічного в процесах регулювання мовленнєвої поведінки. Зіставний аналіз етикету різних культур доповнено лінгвокогнітивним та лінгвосеміотичним аспектами.

Наукова новизна здобутих результатів полягає в тому, що в дисертації конкретизовано поняття «етикет», «мовленнєвий етикет», «ввічливість» та обґрунтовано необхідність їхнього розмежування; уперше розкрито поняття «етикетний простір», окреслено його структуру; встановлено спільні ознаки різних повсякденних етикетних ситуацій; виявлено чинники, що впливають на ступінь ритуалізованості повсякденного спілкування; розвинено класифікацію повсякденних етикетних ситуацій за ступенем їх ритуалізованості; за допомогою фреймового аналізу змодельовано стереотипну етикетну ситуацію, що трапляється у повсякденному спілкуванні; повсякденні етикетні ситуації вперше стали об’єктом внутрішньосистемного зіставлення (у межах внутрішнього кола англійськомовних культур), а також міжкультурного порівняння; з’ясовано залежність актуалізації стереотипних ситуацій та мовленнєвих засобів їхнього оформлення від типу відповідної культури та ціннісних домінант; виявлено пластичність етикетного знака, форма якого варіюється залежно від когнітивно-прагматичних настанов мовців, ступеня толерантності комунікантів по відношенню до регламентації повсякденного спілкування.

Зіставний аналіз показав, що реалізація етикетних ситуацій повсякденного спілкування в англійськомовній та українськомовній культурах ґрунтується на спільних ментальних моделях, проте виявляє відмінності змістового наповнення фреймів, вербальних та невербальних засобів маніфестації.

У роботі розглянуто загальнотеоретичні проблеми мовленнєвого етикету, розкрито поняття «етикет» та «мовленнєвий етикет», а також розмежовані поняття «етикет», «ввічливість», «ритуал». Етикет – компонент культури суспільства, що встановлює правила й норми взаємодії її представників, регулює стратегії й тактики ввічливості, забезпечує безконфліктність спілкування. Мовленнєвий етикет забезпечує успішну реалізацію прагматичних інтенцій комунікантів, сприяє встановленню та підтриманню контакту, спрямовує форми комунікативної поведінки відповідно до настанов культури.

Узагальнено досягнення у вивченні мовленнєвого етикету, в діахронічній, соціологічній, прагматичній, когнітивній, семіотичній площинах; аргументовано переваги інтеграційного підходу. Культурологічний аспект дозволяє з’ясувати залежність актуалізації етикетних знаків від типу відповідної культури та її ціннісних домінант. Когнітивний підхід до вивчення мовленнєвого етикету виявляє структуру ментальних моделей та визначає межі їх варіативності. Семіотичний підхід встановлює пластичність та комплексність етикетного знака, пояснює варіювання його форми й змісту.

Розкрито особливості етикету як знакової системи, розглянуто властивості вербальних та невербальних етикетних знаків, їх функційні, ознаки. Виявлено основні властивості етикетних знаків: комплексність, мультимодальність, варіативність форми й змісту, функційна гнучкість і комбінаторність.

Визначено структуру етикетного простору, яка охоплює суб’єкти взаємодії, етикетні ситуації, етикетні знаки, норми та ціннісні домінанти.

За ступенем ритуалізованості розрізняємо такі види етикетних ситуацій: найменш ритуалізована щоденна («Вітання»); оказіональна («Прийом гостя»); святкова («День народження»); найбільш ритуалізована церемоніальна («Весілля»).

Етикетна ситуація має визначену структуру, чіткий регламент дій в її межах та ціннісне наповнення. Зазначене зберігається у вигляді ментального фрейму, складники якого аранжовані в певній послідовності. Проаналізовано наповнення фреймової структури, вербальні та невербальні засоби актуалізації етикетних ситуацій повсякденного спілкування на монокультурному та міжкультурному рівнях. Описано спільні та специфічні характеристики етикетизації повсякденного спілкування, які виявляються між різними англійськомовними культурами (британська, американська, австралійська), а також між англійськомовною й українськомовною культурами. Попри відмінності реалізації етикетних ситуацій повсякденного спілкування у досліджуваних культурах, слід відзначити їх спільні властивості, зокрема актуальність, фреймову структуру, вербальні, паравербальні та невербальні засоби реалізації, з арсеналу яких обираються культурно релевантні знаки.

Перспектива дослідження полягає в екстраполяції запропонованого підходу до аналізу етикетних ситуацій в діахронічній площині, їх актуалізації в різних сферах спілкування носіїв варіантів поліцентричних мов.