Торговельно-економічна лексика української мови XIV – XVIII ст.

Abstrakt

У дисертаційній роботі представлено аналіз української торговельноекономічної лексики XIV – XVIII ст.

Торговельно-економічна лексика української мови ще не була об’єктом спеціального вивчення, хоча є вагомою частиною словникового складу мови.

Тема дисертації узгоджена з планом науково-дослідної роботи кафедри української філології Хмельницького національного університету і виконана згідно з науковою проблемою «Проблеми філології: історія і сучасність».

Об’єктом дослідження є українська торговельно-економічна лексика, засвідчена в українських писемних пам’ятках XIV – XVIII ст.

Предмет дослідження – лексико-семантична, структурно-граматична будова та словотвірні моделі української торговельно-економічної лексики XIV – XVIII ст.

Для всебічного вивчення торговельно-економічної лексики XIV – XVIII ст. використано різні методи, зокрема, методом суцільної вибірки здійснено інвентаризацію мовних одиниць, застосовано описовий метод дослідження, що охоплює лінгвістичні спостереження, порівняння, узагальнення та класифікації. Дослідження плану змісту спеціальних найменувань, уточнення семантичної структури одиниць здійснювалося шляхом використання дефінітивного, етимологічного й елементів дистрибутивного аналізу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві об’єктом комплексного лінгвістичного аналізу обрано торговельно-економічну лексику, визначено джерела її формування, описано специфіку лексико-семантичних процесів та структурно-граматичних характеристик, розглянуто засоби і способи словотворення, структурні типи та словотвірні моделі торговельно-економічних найменувань в українській мові XIV – XVIII ст. Це перше цілісне діахронічне дослідження системи назв зі сфери економіки й торгівлі, здійснене на основі фактичного матеріалу, засвідченого в писемних пам’ятках, лексикографічних працях та спеціальних наукових студіях, що дало змогу укласти картотеку номенів, сформувати реєстр торговельно-економічних лексем, детально дослідити періоди становлення і розвитку торговельно-економічної лексики української мови, здійснити її системний опис з огляду на лексико-семантичні, структурно-словотвірні, кількісні особливості найменувань.

Теоретичне значення роботи вмотивоване тим, що отримані результати поглиблюють знання про закономірності усталення галузевої лексики в українському мовному просторі, про значення екстралінгвальних та інтралінгвальних чинників у її розбудові. Проведений аналіз фактичного матеріалу розширює уявлення щодо специфіки формування і функціонування української торговельно-економічної лексики, удосконалює підходи до лексикосемантичної та структурно-дериваційної класифікації назв зі сфери економіки й торгівлі, дозволяє з’ясувати особливості системних зв’язків галузевих номенів досліджуваного періоду, що розкриває перспективи для подальшої кодифікації торговельно-економічних одиниць.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що викладені в ньому положення, спостереження і висновки сприятимуть подальшому впорядкуванню й унормуванню торговельно-економічної лексики в українській мові. Отримані результати можуть бути використані при укладанні словників української наукової термінології, для створення навчальних курсів: «Історична граматика української мови», «Історія української літературної мови», «Сучасна українська мова. Лексикологія», «Українська мова (за професійним спрямуванням)», спецкурсів з історико-лінгвістичних дисциплін.