Відгук 2 на дисертаційну роботу Павлюк В.А.

Анотація

Антропоніми як сукупність власних особових номінацій є одним із найбільш поширених секторів онімного простору в будь-якій мові. Складниками українського антропонімікону є прізвища, імена, імена по батькові, прізвиська, псевдоніми та інші групи пропріативів. Основна увага дослідників звертається на прізвища, зокрема на їхні семантико-словотвірні особливості, причому як у синхронному, так і в діахронному аспектах, меншою мірою - на особові імена, передусім - на їхню продуктивність протягом певного періоду. У XXI ст. з'явилися дисертаційні роботи, присвячені характеристиці інших антропонімних класів, зокрема псевдонімів (Н. М. Павликівська) та прізвиськ (О. В. Антонюк, М. Я. Наливайко, Н. М. Федотова). Особливе зацікавлення викликає останній об'єкт наукових студій, що дозволяє встановити шляхи і способи антропонімної номінації саме в наш час, оскільки такі найменування переважно довго не функціонують і втрачаються разом зі зникненням носія прізвиська. Звичайно, процес збирання матеріалу і його первинної обробки нелегкий, це переважно так звані «польові дослідження» (опитування або анкетування), адже неофіційні антропоніми є однією із груп власних назв (мабуть, такими ще можна кваліфікувати зооніми), яких не вдасться зафіксувати в архівах чи бібліотеках або «виловити» на сайтах Інтернету. Тим більш вагомим варто вважати роботу, яка ґрунтується на самостійно зібраному пласті пропріальних одиниць, які до цього ніколи не ставали предметом серйозного ономастичного аналізу. У цьому насамперед актуальність теми рецензованої дисертації.