Відгук 2 на дисертаційну роботу Доценко М.В.
Анотація
Останнім часом стрімко розвивається така галузь українського мовознавства, як літературна ономастика, оскільки власні назви у художньому тексті - клас слів, які допомагають автору втілити його ідейний задум, передати особливості авторського таланту. Різнобічне вивчення власних найменувань, з'ясування їх ролі у творах різних родів та жанрів належить до актуальних проблем сучасної літературної ономастики. Та, незважаючи на значні напрацювання в царині загальної та літературної ономастик, зокрема науковців донецької (М. В. Бусвська, Т. М. Вінтонів, В. В. Калінкін, Г. П. Лукаш, Н. В. Мудрова, Є. С. Отін, В. Д. Познанська, Т. В. Чуб та ін.); одеської (С. С. Аксьонова, Е. В. Боєва, Л. М. Буштян, О. Ь. Іванова, О. Ю. Карпенко, ІО. О. Карпенко, 1. О. Мариненко, С. Г. Мисик, І. В. Муралян, С. А. Нагачевська, Т. Д. Суслова, 1. В. Черновалюк, Г. Ф. Шумаріна); ужгородської (Л. О. Белей,
С. М. Пахомова, ГІ. П. Чучка та ін.); київської (С. О. Вербич, І. М. Желєзняк, О. І. Іліаді, В. В. Лучик, В. П. Шульгач, М. М. Торчинського, В. В. Денисюка, І. В. Хлистун та ін.) шкіл, актуальним і досі залишаються виявлення і систематизація численних українських літературних антропонімів, вивчення їх функціонально- стилістичних можливостей, виявлення загального та індивідуального в принципах номінації персонажів, з’ясування ролі літературно-художньої антропонімії у процесі становлення національної антропосистеми та національної літературної мови. Тому актуальність дисертаційної праці не викликає сумнівів.