Відгук 2 на дисертаційну роботу Гули Л. І.
Анотація
Визнання системного начала в організації лексико-семантичного рівня мови свого часу зумовило вибір основного об’єкту діахронної лексикології, яким є лексико-семантична чи тематична група в її еволюції. Комплексне дослідження динаміки окремих лексичних підсистем у лексико-семантичному та словотвірному аспектах відкривають можливість для ґрунтовних спостережень та аргументованих узагальнень щодо закономірностей розвитку цілої лексичної сукупності мови, основних джерел і способів її поповнення, механізмів словотвірних процесів, які взяли участь у її формуванні тощо. Варто констатувати, що вивчення лексики української мови в діахронії має дещо нерівномірний характер. Це виражається в тому, що не всі її лексико-тематичні підгрупи охоплені лінгвістичним аналізом і не всі проаналізовані достатньо глибоко. Це, у свою чергу, зумовлює актуальність дисертації Л. І. Гули, об’єктом вивчення якої стала ще не досліджена комплексно староукраїнська галузева лексика торговельно-економічних відносин у її побутуванні в професійному контексті – ділових пам’ятках ХIV–XVIII ст. Проаналізована лексика є однією із значущих лексичних сукупностей мови, оскільки пов’язана з важливим аспектом життєдіяльності та соціальної взаємодії всередині людського суспільства.
Обраний об’єкт дослідження, а також визначені головні аспекти його аналізу (лексико-семантичний та структурно-граматичний) відкрили перед дослідницею можливість розв’язання багатьох лінгвістичних завдань, що зумовило наукову новизну праці в контексті таких галузей: 1) теоретична лексикологія: запропоновано дефініцію поняття «торговельно-економічна лексика», здійснено лексико-тематичну класифікацію галузевої торговельно-економічної лексики; 2) історична лексикологія: доповнено відомості про джерела поповнення лексичного складу староукраїнської мови ХІV–ХVІІІ ст., аргументовано продемонстровано її спадковий характер щодо попереднього періоду розвитку, вказано на найважливіші мови-донори запозиченої лексики; вичерпно досліджено склад окремих лексико-тематичних підгруп торговельно-економічної лексики зазначеного періоду, визначено подальшу динаміку цієї лексичної сукупності в проекції на сучасну українську мову (занепад та поява нових одиниць, екстра- й інтралінгвальні причини зазначених процесів); 3) історична термінологія: шляхом суцільної вибірки зі значної кількості ділових пам’яток староукраїнської писемності ХІV–ХVІІІ ст. та авторитетних історико-лексикографічних праць створено корпус лексем торговельно-економічної лексики (887 одиниць), що фактично є спробою реконструкції торговельно-економічної терміносистеми в її тогочасному стані; 4) історичний словотвір: з’ясовано основні словотвірні типи, моделі та словотворчі форманти, продуктивні у галузі торговельно-економічної лексики.
Важливо відзначити при цьому, що обрані для аналізу писемні джерела є репрезентативними як у хронологічному плані (охоплюють весь староукраїнський період), так і в територіальному, тобто представляють всю територію поширення тогочасної української мовної системи.
