Поетика імені та безіменності художнього тексту (на матеріалі романів Е. Гемінґвея «For Whom the Bells Tolls» та Е. М. Ремарка «Im Westen nichts Neues»).

Abstrakt

Мета дослідження – опрацювати теоретико-методологійний підхід до вивчення іменності – безіменності як взаємопов’язаних складників літературного тексту і показників ідейно-художньої концепції, аналіз яких забезпечує розуміння сутності, авторського послання та позиції.
Об’єкт роботи – онімні та безонімні лексеми романів Е. Ремарка «Im Westen nichts Neues» та Е. Гемінґвея «For Wohm the Bells Tolls». Предмет – поетикальні засоби і прийоми образності, за допомогою яких здійснюється та впізнається тексто- й образотвірна, сюжето- й жанроутворювальна роль поетонімів та еквівалентів власних імен.
У першому розділі «Теоретико-методологійні основи дослідження іменності – безіменності у художньому тексті» обґрунтовано методологійні засади дослідження, доведено залежність поетонімів – безонімних номінацій від авторського стилю, жанрової природи тексту, тематики, персонажної системи, особливостей хронотопу, ідейно-художньої концепції твору та ін.
Другий розділ «Поетика постійної та тимчасової безіменності у романах Е. Гемінґвея «For Wohm the Bells Tolls» та Е. М. Ремарка «Im Westen nichts Neues» присвячено аналізу постійної безіменності однореферентних і метаоб’єктних образів, вмотивованої активною / пасивною участю персонажів у сюжетній дії.
У третьому розділі «Поетика імені у романі Е. М. Ремарка “Im Westen nichts Neues”» явище іменності висвітлено крізь взаємодію ім’я↔текст. Проаналізовано парадигми антропоетонімів головних – другорядних – периферійних персонажів, описано унікальні прийоми образності, конотонімізацію, символізацію в межах цілісності.
Четвертий розділ «Поетика імені у романі Е. Гемінґвея “For Wohm the Bells Tolls”» демонструє своєрідність поетикальної системи Е. Гемінґвея щодо вибору, змістового наповнення й функційного навантаження антропоетонімів (головні – другорядні персонажі), історико-культурних онімних одиниць, топонімів та ін.