Роль судової правотворчості в утвердженні принципу верховенства права.

Abstrakt

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню судової правотворчості та її ролі в утвердженні принципу верховенства права. На підставі презумпції про невід’ємну значущість правосуддя в остаточному установленні та зміцненні правовладдя, за допомогою основних форм та прийомів мислення, заснованого на розумінні логічних категорій, законів критичного мислення й на підставі етимологічного аналізу значення слова «утвердження» та змістовного навантаження словосполучення «утвердження верховенства права», з урахуванням напрацювань міжнародних інституцій, зокрема щодо формулювання контрольного переліку питань для оцінювання стану верховенства права в окремо взятій державі, правових позицій ЄСПЛ, обґрунтовано положення щодо визнання судової правотворчості важливим чинником утвердження верховенства права як гарантії більшості складових досліджуваного принципу.

У розділі 1 «Теоретико-методологічні засади судової правотворчості» продемонстровано, що переважна частина існуючих у науковій площині формулювань поняття судової правотворчості використовують спосіб визначення через найближче родове поняття – «правотворчість», і запропоновано відмовитися від даного підходу з огляду на низку причин. По-перше, сам термін «правотворчість» не є абсолютно однозначним і загальноприйнятим, по-друге, діфінієндум судова правотворчість не є інтегративним терміном, що повністю охоплюється двома словами, які його складають, а може дещо виходити за межі їх традиційного сприйняття (судова правотворчість не поглинається як видове поняття родовим поняттям «правотворчість»). Враховуючи наведені зауваження, сформульовано визначення поняття судової правотворчості із  дотриманням правил формальної логіки.

У розділі ІІ «Верховенство права та судова правотворчість: від реалізації до утвердження» узагальнені сучасні підходи розуміння верховенства права, згідно із якими це складна багатоаспектна категорія, доктрина «відкритого типу», що немає чіткого вичерпного визначення, розкривається через інституційні принципи, кількість та розуміння яких постійно доповнюється, у першу чергу ЄСПЛ. Доведено абсолютну відмінність верховенства права від законності (верховенства закону як «диктатури закону»), яка спонукає звертатися до букви закону, а не його духу. У цьому і полягає головна сполучна ланка між ідеями верховенства права та якісного правосуддя, виходячи із суті функції, яку суди покликані здійснювати.