Політика консолідації держави в умовах системної кризи в Україні

Анотація

Здійснено комплексне дослідження політики консолідації держави в умовах системної кризи в Україні. Політика консолідації держави визначена як цілеспрямована та практико-орієнтована стратегія розвитку України, що має впроваджуватися шляхом якісних практик державних інститутів і недержавних інституцій задля інваріантизації - знаходження українським суспільством власного інваріанту (спільного мотиваційного концепту через «винесення за дужки» всіх розбіжностей) навколо принципів і функцій соціальної держави. Акцентовано, що в українському суспільстві за сучасних кризових умов, програми єднання України частіше ґрунтуються на основі негативних, оборонних стратегій (суспільна конфронтація, зовнішній ворог тощо). Системність кризи послаблює здатність держави ефективно використовувати всі свої ресурси задля збереження суверенітету на території країни та проводити ефективну політику консолідації суспільства. Акцентовано, що з часу проголошення незалежності політична система України не визначила і не побудувала модернізаційну модель, якої прагне і послідовно формує. Відповідно і відсутня публічна система заходів модернізації Україна, яка б була зрозумілою громадянам і до здійснення якої вони б були причетні. Тому система здатна продукувати лише сценарії циклічного розвитку. За таких умов держава стає асоціальною. На відміну від таких програм має бути сформована спільна політика держави і суспільства по консолідації України навколо єдиного і позитивного за змістом інваріанта – концепту, що не містить розбіжностей потрактування, негативних конотацій та формує спільність влади, громади і бізнесу. Об’єднувальними мають стати цінності, концепти й напрями на кшталт «державні кордони і цілісна територія держави», «Україна перспективна як простір можливостей для молоді, професійних об’єднань, творчих осередків, традицій, що успадковуються, та інновацій, що народжуються», «просування України в світі через культурну і цифрову дипломатію», «етнокультурні регіони і децентралізація з сильними територіальними громадами задля зміцнення держави-нації», «Україна – держава-нація як кінцева ціль модернізації». Концепт «держава-нація» розуміється авторкою як інваріант  - інтегральний формат розвитку країни, що демонструє консенсус державних політик і суспільних практик, спрямованих на комфортне співіснування однорівневих політичних, етнокультурних і територіальних ідентичностей.